Історія

Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча увійшов до складу Групи Метінвест.

Голова правління і генеральний директор ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" Володимир Бойко визнаний "Кращим антикризовим менеджером" у рамках традиційного конкурсу "Топ - 100. Кращі менеджери України".

Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча став переможцем всеукраїнської рейтингової програми "Гвардія" в номінації "Лідер гірничо-металургійного комплексу".

У конвертерному цеху введена в експлуатацію машина безперервного литва заготівель №3.

Із пуском третього конвертера завершена реконструкція агрегатів в ККЦ.

У доменному цеху реалізується програма модернізації доменних печей зі збільшенням їх об'єму, оновлення комунікацій і промислової електроніки. У киснево-конвертерному цеху проведена капітальна реконструкція комплексу устаткування конвертерів №№ 1 і 2.

На ХМФ введені в експлуатацію потужності по виробництву алюмінію, вторинного цинку, електродів, порошкового дроту та ін.

Введення в експлуатацію сучасного енергокорпусу ККЦ.

На комбінаті імені Ілліча введений в експлуатацію вапняно-випалювальний цех, оснащений двома печами "Мерц".

До комбінату імені Ілліча приєднана хіміко-металургійна фабрика.

На комбінаті введений в експлуатацію агрегат доведення сталі в киснево-конвертерному цеху.

Введений в експлуатацію трубоелектрозварювальний цех.

Відбулося введення в експлуатацію двох машин безперервного литва заготівель в киснево-конвертерному цеху.

Створений перший з цехів агрокомплексу комбінату.

Виконана комплексна модернізація усіх доменних печей.

Завод імені Ілліча змінив назву на Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча.

На заводі завершено найбільше будівництво серед підприємств чорної металургії і прокатаний перший лист стану-3000 для виробництва листа для штрипсов Харцизському трубному заводу - одного з основних постачальників труб великого діаметру.

Завод імені Ілліча ввів в експлуатацію найбільший в місті Палац металургів на 1200 глядацьких місць, кінозалом на 385 місць і кращою в місті сценою.

Введений в дію другий агрегат безперервного гарячого цинкування в цеху холодної прокатки.

Завод імені Ілліча нагороджений орденом Жовтневої революції. 448 працівників підприємства було нагороджено орденами та медалями.

Введення в експлуатацію фасонно-ливарного цеху - останнього в новому блоці ремонтних цехів.

31 березня 1967 року стало днем народження ковальсько-пресового цеху заводу, який повинен був виробляти 10 тисяч тонн виробів в рік. У цьому ж році був створений цех ремонту устаткування аглофабрики і введена в експлуатацію термоковальська ділянка.

Введена в експлуатацію найбільша в Європі аглофабирика, яка день у день нарощувала виробництво, щоб забезпечити доменників агломератом. На заводі з'явився цех здоров'я та благоустрою.

На заводі імені Ілліча з'явився цех автомобільного транспорту. Цього року було придбано перші п'ять автомобілів "БелАЗ-54ОА" для обслуговування алгофабрики.

Вступає в лад найпотужніший у світі слябінг-1150 і вводиться комплекс нового мартенівського цеху з використанням самокарбюрації природного газу.

На заводі імені Ілліча почався монтаж устаткування цеху холодної прокатки.

На заводі імені Ілліча введений в експлуатацію стан-1700.

Інститут "Укргіпромез" приступив до проектування безперервного листового стану-1700, слябінгу-1150, цеху холодної прокатки і термічного цеху.

Підготовлена Постанова №325 від 26 березня 1958 року Ради Міністрів України про виділення із складу заводу імені Ілліча машинобудівного виробництва і об'єднання заводу імені Ілліча з трубним заводом ім. Куйбишева.

Побудована і введена в експлуатацію найпотужніша в СРСР доменна піч №2 з високим тиском газу під колошником.

Зданий в експлуатацію найбільший у той час в країні товстолистовий стан (нині стан-4500).

Завод імені Ілліча був нагороджений орденом Леніна. 534 робітників, службовців і фахівців заводу отримали ордени і медалі (7 червня). На підприємстві створено нове покоління залізничних заправників - 8Г 119 і 8Г 29, які використовувалися на "гагаринському старті"  для заправки ракети-носія систем "Схід", "Союз".

За заслуги в роки Великої Вітчизняної війни заводу на вічне зберігання передають Червоний Прапор Державного комітету оборони.

11 березня 1945 року Державний комітет оборони прийняв рішення про організацію на заводі імені Ілліча виробництво залізничних цистерн.

За підсумками роботи завод отримав перехідний Червоний Прапор Державного комітету оборони.

Почалося відновлення заводу. До кінця 1943 року завод виготовив 25 тисяч тонн сталі, більше тисячі тонн прокату, 3437 авторесорів, виконані замовлення діючої армії - випущено 1380 автодеталей і відремонтовано 20 танків.

Завод терміново переводить виробництво на військові рейки. У липні 1941 року демонтували і евакуювали в Магнітогорськ броньовий стан "4500".

1 липня пущений перший в країні листообробний цех.

Будується друга черга новотрубного цеху, мартенівська піч. Завод імені Ілліча починає спеціалізуватися на високоякісних спеціальних сталях.

Відбувся пуск найбільшого в Європі трубопрокатного (маннесманівського) цеху, який повинен був давати країні близько 50% труб.

1 травня 1929 року вийшов у світ перший номер заводської газети "Ильичевец", віддрукований в заводській друкарні, яка почала працювати в другій половині 1928 року.

У Маріуполі почалося будівництво найбільшого в Європі трубопрокатного (маннесманівського) цеху.

Голова ЦВК України Г. І. Петровський повідомив на загальних зборах про привласнення заводу імені Ілліча.

Введені в дію стани для зварювання труб великого діаметру.

"Нікополь" і "Російський Провіданс" об'єднані в "Маріупольські металургійні і металообробні заводи".

Пуск заводу "Російський Провіданс".

У Маріуполі видав першу продукцію трубний цех Нікополь-Маріупольского гірничо-металургійного суспільства, що згодом став Маріупольським металургійним комбінатом імені Ілліча.